Літературно - музична зустріч " Слово, пісне, думо Кобзарева, ви – окраса й суть мого життя"
В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє людство. До них належить й ім’я великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка, який весь свій талант присвятив служінню народові. Тому сьогоднішнє покоління, учні десятого класу Бужанської ЗОШ I-III ст. разом зі своїми наставниками вчителем Н.П.Московенко та бібліотекарем Л.І.Бабенко, з великою шаною та вдячністю звернулися до Т.Г.Шевченка, до його «Кобзаря», гордо промовляючи: «Слово, пісне, думо Кобзарева, ви – окраса й суть мого життя».
Урочисто й могутньо, як величний гімн, на початку зустрічі десятикласники, гості-дев’ятикласники, батьки, запрошені зустріли та виконали Шевченків «Реве та стогне Дніпр широкий»,одночасно милуючись краєвидами України із слайд - презентації, сторінки якої горталися, ніби сторінки книги.
Беру «Кобзар» - безцінний скарб духовний
І,українцем будучи завжди,
Горджуся, що на українській мові
«Кобзар» я маю щастя осягти.
А далі линула поезія Кобзаря… Романтичну, милозвучну пісню «По діброві вітер виє» продовжила читанням балади «Тополя» Анжела Павленко,а Солов’яненкову «Думи мої, думи» на слова Т.Г. Шевченка емоційно продекламувала далі Марія Пилявська. Слухачі зустрілися з піснею «Б’ють пороги», розпізнавши в ній поезію «До Основ’яненка» та пригадавши пророчі поетові слова:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине.
Ось де, люде, наша слава,
Слава України.
Cхвильовано,трепетно, насторожено й елегійно звучав прелюд «Пам’яті Т.Г.Шевченка» українського композитора Якова Степового…
І тихо та ніжно, сумовито й сміливо, мирно і гнівно, пророче й заклично мовилося Кобзареве слово упродовж всієї святкової зустрічі, заповнюючи й заворожуючи серця учасників та гостей літературно – музичного дійства.
А справжнім сюрпризом, приємною несподіванкою для глядачів стала інсценівка « Шевченко на Полтавщині », де гості мали змогу долучитися до витоків написання Шевченкового «Заповіту». Акторські обдарування продемонстрували І.Тимошенко у ролі Т.Г.Шевченка, В.Дорошенко – фельдшера. Роль Самойлова виконав В. Шестеринський, І. Терновий втілив образ лікаря Козачковського.
В сім’ї Українській і по всьому світу
Ти живеш із нами, завжди серед нас.
Ти дзвениш у пісні, в полум’янім слові,
В ореолі слави, любий наш Тарас.
Шлях до Тарасового слова не заростає тернами, його читають,воно вчить любити, навчає боротися і жити. По Шевченку звіряють правильність вибору життєвих кроків. Він наш учитель, наш пророк. Про це наголосила Оксана Головіна:
Кобзарю, став ти серцем України,
Ввібравши всі її жалі.
Ти слово гартував на бузувірів,
Цареві в очі кидав: « Лютий кат!»
І ні на звук в піснях не злицемірив,
Ані рядка не вивів за дукат.
Найвищим для народу був знаменом
Колись твій біль – несплакана сльоза,
Твоїм ім’ям і нині, мов рентгеном.
Вивідують, де правда,а де лжа.
Покоління поколінню
Про тебе розкаже
І твоя, Кобзарю, слава
Не вмре, не поляже!
Завершилася зустріч хореографічною композицією «Шевченкова Україна» та піснею Олександра Осадчого «Шлях до Тараса».
Вчитель музичного мистецтва Бужанської ЗОШ I-III ступенів
Н. П. Московенко.
|